Під час окупації ми брали активну участь в мітингах проти військової агресії, які проходили під прицілом озброєних військових. Тому, після двох місяців в окупації, коли почались "зачистки", нам довелось виїхати з міста Херсон. Зараз ми є внутрішньо переміщені особи та проживаємо в Одесі.

Мій єдиний син, якому під час війни виповнилось 13 років, навчається онлайн в херсонській школі. Зі своїми друзями спілкується також тільки онлайн і мріє зустрітися з ними в рідному місті.

Найважчим для нас став перший тиждень війни, коли йшли бої за міст через Дніпро та за шлях на Херсон, Миколаїв і Одесу. Потім був шок від побачених озброєних росіян та їхньої техніки. Саме тоді ми дійсно усвідомили, що в наш дім та наше життя прийшла війна. У Херсон не було "зеленого коридору", тому в місті одразу після початку війни почався колапс з продуктами та ліками. Ми стояли в чергах по п'ять годин і необхідне доводилось купляти по значно завищеним цінам.

Ми виїжджали з міста з однією сумкою, в яку, на жаль, не можна вмістити ціле життя. Залишали всі дорогі речі вдома, з собою брали лише необхідне. Коли їхали з окупації, ми проходили 9 блокпостів, це було дуже важке моральне випробування через питання, натяки та обшуки…