Ми живемо в Слов’янську. Мені 70 років. На початку війни діти виїхали в Одесу, і ми за ними поїхали. Приїхали, там оплачували житло, а тут боргами обросталися. Приїхали - ледь з боргами розрахувалися. Важко на пенсії, звісно.

Шокувало те, що сусідці в дім влетіло, а у нас перед ґанком впали обломки, і ми відразу звідти виїхали. Ми в той час, слава Богу, були не вдома. В коридорі вилетіло скло, у вікні на кухні вилетіло скло.

Ми жили на першому поверсі, а воно гучно було. Дуже тяжко. Я отак пів ночі сиджу. Боюся, що прилетить щось. Психологічно дуже важко.