До війни було все добре, а як почалася війна, то стало страшно. Стріляли постійно. Під час обстрілів ми тікали в погріб.

Довго були в окупації. Збиралися виїхати, але так і не вийшло, тож пересиділи всі події вдома у Снігурівці.

Питна вода в нас була – є свердловина. Довелося останні гроші зібрати й купити генератор, щоб качати воду. Медикаменти купляли. Ціни були захмарні. Через людей замовляли, потихеньку виживали.

Найстрашніше, коли стріляли касетними боєприпасами. До нас прилетіло на город, весь двір посікло. Добре, що жінка з дітьми в хаті були. Я також заскочив.

Найкращий спогад – звільнення Снігурівки. Ми всі раді були, як дізналися. Нам люди сказали, а потім нас по телевізору показали.

Ми старалися з усіма спілкуватися. Усі родичі постійно дзвонили – частіше, ніж у мирний час.