Я живу вдвох з чоловіком. Ми були вдома в Олександрівці, коли дізналися, що розпочалася війна. Ховалися від обстрілів у підвалі. Не виїжджали, тому що сподівались, що бойові дії швидко скінчаться. Коли побачили, що вони затягуються, вирішили евакуюватися. 

Всі виїжджали із села, ми теж виїхали. Була організована евакуація. Тепер ми перебуваємо у Слов'янську. Обрали це місто, щоб бути ближче до нашого дому. Дуже хочеться у рідне селище. Як тільки закінчиться війна, повернемось. 

Раніше ми працювали, тепер залишилися без роботи.

Погано те, що ми залишилися ні з чим. Будемо жити далі у сподіванні на закінчення війни і миру в Україні.