Галина поїхала зі Слов'янська тільки під загрозою окупації

Наша сім’я - я, моя мати (їй 74 роки зараз) і моя старша сестра. Сестра - інвалід під опікою. Ми мешкаємо в Слов’янську Донецької області.

Я працюю в коледжі. У перший день війни ми займались евакуацією дітей, які жили в гуртожитку. У 2014 році ми пережили бойові дії, тому знали, чого нам чекати, але не думали, що це буде настільки масштабно.

Під час активного наступу на Слов’янськ на початку квітня ми виїхали з міста, і пів року жили в Павлограді Дніпропетровської області як переселенці. Ми довго адаптувались до нового місця, і я увесь час думала про те, що треба повертатись додому.

Щойно ворога відігнали, у Слов’янську стало більш-менш спокійно, і ми повернулись. Наш будинок майже неушкоджений. Побиті трохи вікна і стеля, але жити можна.