Артур Мірченко, 10 клас
Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради 
Вчитель, що надихнув на написання есе: Балагура Тетяна Іванівна

Мої 1000 днів війни

1000 днів війни. 1000 днів боротьби, болю, страху, надії. Цей час залишив свій слід, змінивши мене, родину та розуміння про мир.
 
Початок повномасштабної війни в Україні був шоком. Ми знали, що наростає напруга, проте до кінця не вірили, що це станеться. Вибухи, новини, відчайдушні спроби знайти безпечне місце — усе це здавалося частиною якогось фільму чи роману, але, на жаль, це була реальність. Найважче приходило усвідомлення, що звичне життя більше ніколи не буде таким, як раніше.

Через небезпечну ситуацію я був змушений залишити свій дім.

Разом з мамою, братом та бабусею ми вирушили до Німеччини — країни, яка стала тимчасовим притулком. Ця поїздка була випробуванням на витривалість. Ми залишали все: тата, дорогі місця, спогади, улюблені речі. Важко було усвідомити, що їдемо без чіткої дати повернення.

Перші дні в Німеччині вражали. З одного боку, ми були вдячні за безпеку, за дах над головою. З іншого — це незнайома країна, чужа мова, нове оточення.

Я пам’ятаю, як спочатку почувався ізольованими, бо моє серце залишилося вдома, в Україні, де йшла боротьба за свободу й життя. Ми всі постійно слідкували за новинами, намагаючись не втратити зв’язок з домом.
 
Життя в Німеччині протягом шести місяців навчило мене багатьом речам. Довелося адаптуватися до нової культури, вивчати мову, звикати до нових реалій. Але, разом з тим,  побачив приклади великої людяності. Нас прийняли з розумінням і підтримкою. Я познайомився з багатьма людьми, які відкрили нам свої серця, допомогли знайти тимчасове житло.

Попри це, усвідомлення тимчасовості нашого становища не давало спокою. Ми мріяли повернутися додому.

Часто згадував митті життя до війни: ліцей, друзі, сімейні свята. Ці спогади гріли душу, але водночас викликали смуток. Я зрозумів, наскільки важливим є те, що раніше вважалося буденністю.

Війна змінила мене, показала, наскільки людина може бути сильною й витривалою, навіть коли здається, що все втрачено. Навчила цінувати мир і прості радощі, які раніше я сприймав як належне.

1000 днів — це час втрат, змін і нових початків. Це час, коли ти вчишся знаходити надію навіть у найтемніші моменти. Не знаючи, коли це все закінчиться я став іншою людиною, що прагне до миру у своєму домі. У всьому світі.