Рибалка Поліна

9 клас, Великопроходівський ліцей Дергачівської міської ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання: П’ятигорська-Соколова Любов Олексіївна

Конкурс есе "Чому бути українкою - це моя суперсила!"

Я – українка! Я не стидаюсь про це голосно говорити, де б я не була.

Сьогодні слово Україна лунає гучно у всьому світі. Другий рік поспіль українці доводять, що є справжніми нащадками своїх незламних предків.

Що нам дісталося у спадщину?

Разом із традиціями, звичаями, культурою перейшов до нас стійкий волелюбний, нескорений характер, почуття гідності; любові до своєї землі, гордості за своє козацьке коріння.

Це те, що ми, українці, маємо у своїх серцях назавжди. Саме через це справжній українець готовий боронити свою землю, віддаючи найцінніше – життя й здоров’я.

Дуже добре пам’ятаю я рядки з вірша Василя Симоненка «Лебеді материнства»: «Все на світі можна вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»

Батьківщина наша сьогодні страждає.

Укотре доводиться нам відстоювати «свою правду, свою силу», але ми загартовані багатьма випробуваннями, тож я вірю, що прийде час і ми обов’язково переможемо.

Мені не так багато років, але досвід воєнних дій я маю, на власні очі бачила як застеляла чорна хмара війни мирне небо. Тому в моєму маленькому серці вже живуть оті почуття гідності; любові до своєї землі, гордості за своє козацьке коріння, про які я писала раніше.

Разом із родиною ми вимушено покинули країну, щоб зберегти життя, але покинули фізично, духовно ми разом із нею.

Далеко від рідної домівки відчуваєш отой міцний ланцюжок, що «прикував» тебе назавжди до того місця, де вперше почула матусин голос, де зробила перші кроки по своїй українській землі.

Та я не можу залишатися осторонь від тих негараздів, що зараз відбуваються у моїй країні. Разом із батьками та іншими дорослими я беру участь у формуванні та відправленні гуманітарної допомоги для українців. Відповідально ставлюся до навчання в українській школі, хоча часом буває дуже складно на повну силу викладатися у двох школах. Та я розумію, що обов’язково повернуся додому, гадаю й вірю, що дуже скоро. А сьогодні я залюбки вивчаю українську мову й літературу, беру участь у мовних конкурсах, пишу власні твори, співаю українські пісні, сумлінно вивчаю історію нашого народу – все це мені цікаво і дуже природно, бо я УКРАЇНКА і в цьому моя сила, і цим я пишаюся.

«А я не скорилася, від сльози відродилася, українкою ж я народилася!»