Я й не пам’ятаю перший день війни. Пам’ятаю тільки, як в 2015 році сильно бомбили наше селище. Ми були тоді в квартирі. Тоді будинок не постраждав, але було дуже страшно. Спочатку я була в квартирі, а потім спустилася до підвалу під будинком. Ми сиділи там із сусідами, підвал був підготовлений (плаче). Ми знаходилися там три дні, їли всухом’ятку. Важко було... Нам тоді дозволили сидіти вдома і не виходити на роботу.

Зараз, звичайно, стало важко, я намагаюся і курку взяти, і яєць по можливості. Живу сама, діти і родичі далеко, спілкуємося тільки телефоном. Через війну ставлення до життя змінилося на гірше. Гарного мало...

Поки я була на другій групі, отримувала гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Коли мене перевели на третю групу, робочу, надавали фінансову допомогу. Більше ніхто і нічим не допомагав. Коли була грошова допомога, я як раз потрапила в лікарню на операцію. Так що це дуже мені допомогло. Добре допоміг Фонд Ріната Ахметова з продуктами. Зараз стало важче, але якось виживаємо.