У перший день війни я прокинулась від вибухів, тому що жила неподалік аеродрому. Декілька місяців у місті не було світла та газу. Ми об’єднались з сусідами. Їжу готували на багатті у дворах. Обстріли були постійні. У сусідній будинок прилетів снаряд.

Моє житло постраждало не критично. Балкон я відремонтувала самотужки. 

Мене шокувало, що війна триває. Я не знаю, куди ховатись, куди прилетить наступного разу. Залишаюсь, бо періодично працюю. Мрію про мирне майбутнє. Хотілося б жити без війни, щоб всі повернулись додому, а діти могли піти до школи.