На початку війни Євген відправив дружину з донькою за кордон, а сам залишився доглядати батьків
Мені 42 роки. Я живу у місті Охтирка, працюю вчителем у школі. Я нікуди не виїжджав, а дружина з донькою зараз в Канаді.
Все почалось зранку. Я спочатку не повірив. А потім над головою почали літати літаки.
Я з батьками залишався вдома. Дружина з дочкою виїхали на захід України. Ліки батькам передавали друзі з Полтави. З їжею проблем не було - ми живемо у приватному будинку, тому запаси їжі завжди є. З водою теж не було проблем.
Шокувало, що люди можуть приносити стільки горя і болю.
Переживаю за рідних - що їх не можу побачити. Ми довгий час не бачимось з дружиною. Далеко один від одного, через те стали більш ріднішими. Дружина зараз у Канаді. Дочка поїхала до неї, у лютому збирається повертатись.
Робота відволікає. На початку війни ходив допомагав сортувати гуманітарну допомогу. Намагаюсь бути серед людей, щоб не залишатись самим.
Думаю, що до кінця року війна ще точно триватиме. Після нашої Перемоги все буде добре обов’язково.
