Я живу в місті Охтирка Херсонської області. У мене є син. Він навчається в сьомому класі. Коли почалася війна, я відправив його на евакуаційному автобусі в Полтаву. Звідти теща забрала його в Херсонську область.

Зі мною залишилися діти брата. Під час авіаобстрілів ми сиділи в погребі. В ньому було сиро й холодно. Продуктів нам вистачало, бо була гуманітарна допомога.

Шокувало, коли нас бомбили з літаків. Це відбувалося цілодобово. Вночі ми навіть не встигали вдягнутися: у чому були, в тому й бігли в погріб.

Як відігнали росіян, стало спокійніше. Хоча навіть після цього на околицях міста деякий час була стрілянина.

Я впевнений, що перемога за нами. Україна буде процвітати.