Мені 32 роки, проживаю в місті Лебедин Сумської області. Застала війна нас вдома. Ми готувалися до дня народження молодшої дитини, але свята не сталося, бо прийшла війна. Дня два у нас не було світла, були проблеми з їжею. Не можна було кудись вийти через обстріли, було дійсно тяжко.

Шокувало все, але найбільший страх - це коли літали літаки над головами і стріляли поряд з нашим будинком.

І діти, і я стали боятися кожного звуку, дуже насторожила нас війна. Мій страх більше за дітей, тому що вони маленькі. Але самі себе заспокоюємо, що все буде добре. Хочеться, щоб війна закінчилась найближчим часом. Саме головне - щоб був мир на землі.