З самого початку війни ми з сином і донькою в Києві ховалися в укритті. Діти були дуже налякані. Вони не бачили, як летіли ракети і снаряди, але чули вибухи і обстріли, від яких просто жахались.

В березні, коли у нас відчувався дефіцит продуктів, ми тимчасово виїжджали з Києва, згодом повернулись. Наше життя розділилось на «до» і «після».