Любов щиро вірить в перемогу України. Попри паніку, розгубленість і невизначеність перших днів війни, жінка чітко усвідомлювала: краще, аніж дома, не буває ніде. Тому лишалася – в тривожно спустілому Києві, працювала – в Культурно-мистецькому центрі, який перетворився на гуманітарний хаб, та була корисною, бо в єдності, згуртованості і витривалості вбачає силу України та шлях до перемоги.