До початку війни ми мешкали в Краматорську. Наші діти жили у Харкові. У перші дні війни вони з чотиримісячною дитиною просиділи дві доби у метро. За допомогою своїх друзів вони приїхали до нас у Краматорськ. Але тут обстановка бажала бути кращою, тому ми виїхали у Дніпро, де мешкаємо з дітьми і досі. 

Ми вирішили їхати, тому що у нас були сильні обстріли. Було небезпечно залишатися, тим паче з маленькою дитиною. Ми сиділи в підвалі і, щоб не наражати дитину на небезпеку, виїхали. Перед нами був приклад Маріуполя, тому рішення приймали швидко. Ми залишили будинок і поїхали. Ось це було найважче. Жити в чужій квартирі, винаймати житло. Не такі у нас статки, щоб це робити.

У перший день повномасштабної війни я була вдома, а чоловік у Харкові у дітей. Ми вже переживали подібне у 2014 році, тому при перших же пострілах ми зрозуміли, що це війна. Чоловік одразу ж приїхав додому, їхав за колоною військових через Чугуїв. Діти спочатку вирішили, що це швидко закінчиться, і залишилися в Харкові. Це було дуже страшно, що вони залишилися там, ще й з маленькою дитиною. Був страх більше не за себе, а за дітей.

Ми виїхали з Краматорська на початку березня. Зібрали найнеобхідніше і поїхали своєю машиною. Розраховували бути щонайбільше місяць, а вийшло, що ми ніяк не повернемося додому. Дніпро обрали, тому що не хотілося дуже далеко їхати від дому.

Найбільше шокувало, що гине мирне населення, що діти маленькі гинуть. І мене ще дуже бентежить, що гинуть молоді хлопці, нове покоління. Видно, що це міцне покоління сильних і розумних людей.

Ось це мене дуже непокоїть. Дуже важко переживати, що у нашому рідному місті ракети руйнують будинки, підприємства, вбивають людей.

Із гарного: я втратила зв'язок із своєю подругою, а сьогодні я її знайшла. Я написала листа на підприємство, де вона працює. Їй керівництво передало, що я її розшукую, і сьогодні вона зателефонувала.

Хочеться, щоб війна закінчилася якнайшвидше. Але важко сказати, коли це станеться. Я б хотіла бачити своє майбутнє у мирний вільній країні. Щоб рідні і знайомі були живі-здорові, щоб не гинули люди, тому що це дуже-дуже страшно. Щоб усі повернулися до своїх домівок, дочекалися наших захисників. Це моє найбільше бажання.