Протягом лютого-березня 2022 року ми жили без світла, води та газу. В районі нашого будинку йшли запеклі бої з розривами снарядів, обстрілами снайперами, мінометами, та важкою артилерією. Після перебування впродовж двох місяців під активними обстрілами рідного міста ми вимушені були покинути житло.

Через війну родина лишилася всього, було дуже важко адаптуватися на новому місці. Відчувається значне зниження фінансового забезпечення, немає домівки. Психологічний стан нестійкий, з урахуванням сигналів тривоги та обстрілів м. Дніпро. Нема розуміння про майбутнє. Дуже часто поглинає розпач та депресія.

Ми виїжджали з дому під обстрілами, з собою був лише пакунок з необхідним.