У перший день війни ми виїхали з Харкова: не стали чекати страшних часів. Вже у перший день були обстріли, дорогою були затори. Ми хотіли поїхати через окружну, але там вже стояли росіяни. Ми повернулись та поїхали через центр. Потім дізнались, що почали бомбити Охтирку.

Зараз ми в Сумській області, отримуємо гуманітарну допомогу, нам допомагають рідні. Без цієї підтримки було б набагато гірше.

Мій брат загинув, захищаючи Україну. Нам було дуже важко це пережити, досі не можемо це усвідомити.

Ми впевнені, що брат віддав своє життя заради перемоги, яка відбудеться найближчим часом. Ми дуже хочемо повернутись додому.