24 лютого тривожний був ранок. Не знаю навіть, що й шокувало найбільше. Уся ця ситуація не дуже гарна, вона й досі шокує щодня.

Світло, за графіком вимикали. Газ ще в нас був, продукти і ліки були. Просто в перші дні був ажіотаж, а далі стало трошки легше.

Ми виїхали своєю машиною, коли дитині стало зовсім тяжко переносити обстріли. Тварин не забирали. Їх сусіди доглядали.

Ми у Дніпрі, тому що це недалеко від дому. Вже багато часу пройшло, і нам вже трішки легше.

Своє майбутнє бачу дуже гарним. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться, і все буде добре.