У перший день війни я почула постріли. Розбудила чоловіка, він сказав, щоб ми збирались про всяк випадок. Потім в село зайшли окупанти. Обстріли були дуже сильними. Ми виїхали, аби врятувати дітей. Не знали, куди їхати. Просто хотіли евакуюватись, аби вижити. Приїхали до Полтавської області.

В окупації залишаються бабуся та дідусь. Я їм постійно телефоную, але вони розмовляють зі мною дуже обережно - бояться наслідків.

Живуть дуже важко, бо аптеки не працюють. По ліки їздять до сусіднього села. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Дуже хочу поїхати додому, побачити та обійняти рідних.