Людмила втратила дім вдруге. Спершу - в рідному Мирнограді, де життя стало неможливим через постійні російські обстріли. Переїхала до Києва, сподіваючись знайти спокій. Але ніч на 17 червня 2025 року забрала і цю надію: після атаки шахедів ракета влучила у сусідній будинок, зруйнувавши цілий під’їзд! Людмила вибігала крізь вогонь, залишивши все, — з речей мала лише куртку. Тепер живе на дачі в родичів. Попри втрати, тримається, завдяки волонтерському центру, де плете маскувальні сітки й знаходить силу поруч з тими, хто теж не здається. Це її нова сім’я і опора в боротьбі за надію.