Наше селище було в окупації пів року. У перший день війни все було спокійно. Але окупанти зайшли до нас майже одразу. Все відбулося дуже швидко. Потім селище почали обстрілювати.

До нас у двір прилітали снаряди. Ми постійно сиділи у підвалі. Продукти у нас були, а ось медикаментів не було.

Ми виходили з селища пішки. Дійшли до наших військових, а потім виїхали. Діти дуже важко переживали все, довго боялись гучних звуків.

Війна розкидала нашу родину. Мати з братом в одній області, я – в іншій. Батько залишається у рідному селищі. Сподіваюсь, що ми всі зустрінемось після завершення війни.