Мені 39 років. Я жила з чоловіком і дітьми в місті Токмак Запорізької області. 

24 лютого мене розбудив чоловік і сказав, що почалася війна. Ця новина не була несподіваною, бо по телебаченню неодноразово говорили на цю тему, однак ми все рівно були шоковані.

У нас були матеріальні труднощі. Щоб виїхати з Токмака, потрібно було заплатити перевізникові велику суму. 

Наше місто не було обстріляне. Ми дуже довго очікували на звільнення, однак цього не сталося, тому вирішили виїхати до матері чоловіка у Лебедин. Ми встигли виїхати через Василівку, а зараз звідти можна вибратися тільки через росію. Деякі родичі роз’їхалися, деякі – поруч. Мої діти – зі мною. Вони маленькі. Хочеться спокою та миру.