Ганєва Анастасія, 11 клас, Одеський юридичний ліцей Одеської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Косарева Анастасія Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

У кожного українця з'явився невиліковний шрам, у вигляді дати - 24 лютого 2022 року. Відбулося повномасштабне вторгнення росії на наші землі, яке викликало біль та страждання мільйонів українців.

Війна зачепила кожну родину у будь-якому із куточків нашої держави. Люди почали гуртуватися та допомагати одне одному.

Події сьогодення змусили багатьох українців замислитися, навіщо вони живуть. Адже там, на фронті, віддають своє життя за наш мир герої, імена яких не зітруться з пам’яті із плином часу. Вони пішли сміливо, з відвагою, з гарячою любов’ю до України.

Сьогодні наш народ продовжує боротьбу, країна переживає важкі часи війни,  і саме тому волонтерство стає невід’ємною частиною  життя кожного з нас і мого також.

Вступивши до Одеського юридичного ліцею я активно долучилась до всіх  волонтерських ініціатив, спрямованих на підтримку поранених захисників, які знаходяться на лікуванні у військовому шпиталі. Із початком війни, разом з учнями, вчителями, батьками ми збирали усе необхідне для наших захисників: теплі речі, засоби гігієни, ліки, медичне устаткування та продукти харчування.

Кожен візит до шпиталю нагадує мені, наскільки важливим є наше спільне прагнення до миру і справедливості.

Навіть найменша дія може мати величезний вплив на інших. Ми всі здатні змінити чиєсь життя на краще. Беручи участь у подібних заходах, ми можемо зробити свій внесок у захист нашої країни і відчути свою значущість, підтримуючи тих, хто віддає своє життя за свободу.

Також я беру участь у благодійних акціях від учнівського самоврядування Парламенту Старшокласників міста Одеси. 

І хочу поділитись враженнями про один із незабутніх і найголовніших заходів за усю мою діяльність, який відбувся у серпні цього року. Це була незабутня подорож для ста юних харків’ян, чиї батьки працюють на комунальних підприємствах міста Харкова. З 2 по 11 серпня, упродовж десяти днів, діти першої зміни та їх супроводжуючі перебували на відпочинку в нашому гостинному сонячному місті. Поїздка була реалізована за ініціативою Харківського міського голови Ігоря Терехова, та міського голови Одеси - Геннадія Труханова.

Це був дарунок харків’янам, які переживають зараз складні часи.

У цій роботі я змогла себе реалізувати як вожата, яка має свій загін, що складається з 25 дітей - діткам було від 5 до 10 років. Ми наслухалися страшних історій від дітей та дорослих, зрозумівши, що ця поїздка була їм потрібна, адже тут вони відпочили, і набралися сил. А їхній сміливості можна позаздрити, вже в такому юному віці, кожна тривога в Одесі їм була звичною і не страшною, але насправді це моторошно...

Я часто розмірковую над питанням, чому саме така доля випала нам, чому діти, й дорослі, мають витримувати цей біль та тиск.

На жаль, відповіді немає, але ми можемо наблизити перемогу своїми справами. Від того як ми будемо підтримувати одне одного та допомагати залежить наше майбутнє мирне життя. Для наших маленьких гостей була організована насичена програма: вони відвідали Одеський зоопарк, Одеський національний академічний театр опери та балету, Одеський дельфінарій, музей «Цікавих наук», спортивно-розважальні заходи, веселі ігри, майстер-класи, море, нові знайомства,  – всі ці теплі зустрічі назавжди залишаться в серцях дітей та дорослих! У мене з'явилося багато нових знайомств, адже ми стали справжньою родиною, підтримуючи один одного. 

Я дуже вдячна за можливість працювати з дітьми, та надати їм підтримку, яка зараз є такою необхідною.

Тож із впевненістю можу сказати, що на сьогоднішній день волонтерство стало найголовнішою справою не лише для мене, а й для кожного українця/ки, адже лише так ми зможемо якнайшвидше наблизити Перемогу! Сьогодні я  зрозуміла, що сенс життя полягає не лише в наших особистих досягненнях, а й у тому, як ми допомагаємо іншим. Я відчуваю, що моя роль у цьому світі — підтримувати тих, хто потребує допомоги, і надихати інших на добрі справи.