Вікторія – мешканка Києва, родом із Макарова. Її батьки – лікарі, і в перші тижні війни вони допомагали пораненим у місцевій лікарні, яка зазнала обстрілів. Вікторія згадує, як будинки довкола палали, а уламки снарядів сипалися на лікарню, куди привозили поранених, серед яких були знайомі її родини. Один із найемоційніших моментів для Вікторії – коли вона дізналася про розстріл росіянами пологового будинку неподалік. Цей факт остаточно підтвердив їй, що російські війська не зупиняться ні перед чим.