Тетяна відправила своїх доньок і онуку за кордон - подалі від війни, а сама залишилась чекати вдома. А для спілкування навіть вперше придбала собі смартфон.
Як тільки я почула про початок війни, побігла до доньки з онучкою, щоб разом добратись до найближчого бомбосховища.
З перших днів пригнічувала нестача елементарних продуктів, ліків, великий страх за життя рідних. Довелося годинами вистоювати черги, щоб потрапити в магазин за продуктами. Ходили по черзі з доньками в магазин. У нас зовсім не працювали аптеки. Приємно вразило, що деякі кафе безкоштовно годували обідами звичайних людей.
Мої доньки та п’ятирічна онука виїхали за межі України, але мають скоро повернутись додому. На початок війни я користувалась звичайним кнопковим телефоном . Довелось брати гроші в борг і купувати найдешевший смартфон, щоб користуватись Вайбером для спілкування з дітьми та онучкою.
