Коли стріляли, жили в підвалі. До мене з Горлівки приїхала племінниця із сином, вони практично вмирали з голоду. Ми виживали разом. Стріляли довго, але коли стало трохи тихіше, ми почали упорядковувати будинок.

У мене є чоловік і двоє дітей. Ми приїхали до доньки, у неї трикімнатна квартира, своя сім’я.

Нас узяв такий жах, коли впав літак... Він кружляв, і в нього влучили. Це було на самому початку.

Постійно хвилююся за дітей. Хочеться, щоб вони виїхали звідси. Страшно, що тут усе побите та руйнується.

Ми відчули війну на собі, і це було дуже страшно

Зі мною працювали психологи. Вони говорили, що ми звикнемо до цього, але це неправда. До війни неможливо звикнути. Ми відчули її на собі, і це дуже страшно.

Ми отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова й організації «Карітас». Організація «Людина в біді» допомогла нам зробити дах. Нам дали брезент на літню кухню, а в будинку повністю замінили шифер. Спасибі всім велике.

Мрію, щоби закінчилася війна. Це моя єдина мрія.