Я з Гуляйполя. 24 лютого о п’ятій ранку почула вибухи в Мелітополі, а потім по телевізору сказали, що росія на нас напала. Я поїхала на роботу готували бомбосховище. Спочатку в це ніхто не вірив, а потім всі прилипли до комп’ютерів і дивилися новини.

Згодом не стало ні світла, ні зв’язку з рідними. Телевізор не працював, і ми нічого не знали, що робиться навкруги. Потім мене родичі перевезли в Гуляйполе, і там ми в підвалі сиділи тиждень. В темряві готували їжу, підсвічували ліхтариками. Коли місцева адміністрація організувала евакуацію, ми виїхали.

Найважче було кидати рідну хату, в мене пес вдома залишився. Кажуть, що військові його зараз годують. А так - все було добре, були «зелені коридори». Нас супроводжувала поліція. Взагалі у мене шок великий, що все прийшлося кинути.

Коли нас евакуювали, до нас так добре люди поставилися, волонтери… Це все приємно вразило - що люди переймалися і турбувалися про нас. Це дуже вразило, що ми не самі з бідою. Звичайно, матеріально важко, бо довелося винаймати квартиру. Дуже дякуємо за гуманітарну допомогу Фонду Ріната Ахметова і всім, хто нам допомагав.

 Ми кожен день сподіваємось повернутися додому. Сподіваюсь повернутися на свою роботу. Думаю, що літом окупантів погонять, і ми повернемось. Ми дуже оптимістично налаштовані.