У мене в 2015 році снаряд розірвався в дворі, а я тоді в кухні був. Вибило двері й вікна, ворота, дах з кухні, на хаті веранду розбило. Будинок не постраждав, кухня постраждала. В кухні я був сам, родичі залишалися в будинку.

Коли розбомбило мені кухню, убило сусіда. У вікно влетів «Град», його на шматки порвало...

Потім ми вже ховалися, звичайно, в підвалі, коли починалася стрілянина. Мар’їнку обстрілювали, пости почали обстрілювати. Усі виїхали – дружина, діти – я один залишався. Потрібно було залишитися, тому що грабежі були.

У порівнянні з тими роками зараз спокійно. Іноді, звичайно, стріляють. Сім’я зі мною жила, а діти тут не живуть. Хто в гуртожитку, хто на квартирі. Ми тут з бабкою, відчуваю, не доживемо до миру. Може, наші діти доживуть, а ми вже і не сподіваємося.