«Державна служба якості освіти України та управління Державної служби якості освіти у Київській області діляться історіями вчителів закладів освіти, які в непростих обставинах надихають дітей продовжувати навчання»
Валентина Баліцька
Заступник диретора з НВР Ставищенського навчально-виховного комплексу «заклад загальної середньої освіти I-III ступенів-юридичний ліцей» №2 ім. О.С. Паланського Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області
Як часто під час карантину ми дискутували про готовність чи неготовність до онлайн-освіти. Війна зупинила ці дискусії. Та й багато з того, що здавалося до війни важливим, тепер бачиться не таким уже й актуальним.
Згадую, як хвилювалися, нервували через відкриті уроки, конкурси, перевірки, засідання… Війна показала, що є найважливішим в освітньому процесі. Зараз найбільше хочеться, щоб усі діти були з нами на онлайн-уроках, працювали хто як може, як хоче, в міру своїх можливостей. Учні, які звикли трудитися, адаптувалися швидко. Проте від багатьох не раз чули: «До школи дуже хочеться, а на уроки – ні».
Питання мотивації учнів до навчання завжди було актуальним. Ще за часів пандемії ми поволі (хоч іноді емоції зашкалювали) переходили від вайбера до класруму, до відеозв’язку з учнями, шукали різні онлайн-інструменти для проведення занять. Дуже допомагали нам вебінари управління Державної служби якості освіти у Київській області, Всеосвіти… Тому що це реально складно, якщо хочеш домогтися якісного взаємозв’язку. Під час війни усі разом старалися хоч якось навести лад у божевіллі, в якому живемо. Згадуються слова однієї мами: «Самостійно син зовсім не хоче працювати через сирени. Спочатку навіть відмовлявся виходити з погребу й після відбою тривоги». Нові враження діти отримували, коли в класах з’являлися учні з числа внутрішньо переміщених осіб і розповідали, що їм довелося пережити.
Коли чуємо відгуки наших батьків, учнів про дистанційне навчання, то начебто все добре, бо ж ми стараємося. Але чим ближче до 1 вересня, то краще розуміємо, що багато проблем дистанційки не зникло. Що нас хвилювало в ІІ семестрі минулого навчального року? Найбільше питань серед наших учителів було пов’язано з тим, як оцінити учнів.
Найважче з батьками, адже мотивація дітей дуже залежить від атмосфери в родині. Поки не буде належного контролю з боку батьків за присутністю дитини на уроці, толку не буде. І хоча відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту» батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню передбачених нею результатів навчання, іноді бачимо зовсім інші реалії. Сподіваюся, в новому навчальному році співпраця батьків та вчителів буде ефективнішою.
А загалом, згадуючи минулий навчальний рік, приємно зазначити, що, попри все, ми маємо певні результати: багато батьків наших дітей, учні та батьки з числа тимчасово переміщених осіб, у тому числі й із столичних шкіл, високо оцінювали дистанційне навчання в нашому закладі. Крім того, наша школа отримала призове місце в обласному конкурсі МАН, три призові місця в обласних предметних олімпіадах, три призові місця в обласній онлайн-вікторині «Історія Української державності», п’ять призових місць в обласному онлайн-тесті «Конституція України»; наші рої «Дінго» та «Орли» посіли перші місця в обласному етапі змагань гри «Джура» та досягли добрих результатів в інших конкурсах та акціях.
Усім зараз дуже непросто. Але розуміємо, що секрет того, щоб домогтися чогось, - працювати, діяти, продовжувати старанно робити свою роботу. Ми тримаємо освітянський фронт і перемога обов’язково буде за нами!»
Валентина Баліцька, заступник директора з НВР Ставищенського навчально-виховного комплексу «заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів-юридичний ліцей» №2 ім. О. С. Паланського Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області
Управління Державної служби якості освіти у Київській області ділиться історіями управлінців закладів освіти, які в непростих обставинах надихають дітей продовжувати навчання.
.png "Імена")
