Мені 32 роки. У мене є чоловік і двоє дітей – шести і дев’яти років. Я працювала у дитячому садку. Про початок війни дізналася на роботі.

Запасів продуктів у нас не було. Ми сушили хліб, попередньо зрізавши з нього плісняву.

Коли зрозуміли, що наше місто можуть зрівняти із землею, зібрали дитячі речі, залишки продуктів і поїхали. Ми благополучно перетнули всі блокпости.

Ми виїхали через місяць. У нашому будинку не було підвалу, тому ми побоялися залишатися з малими дітьми. Повернулися уже в порожню квартиру: її пограбували.

На мою думку, війна закінчиться так само раптово, як і почалася. Віримо в наших воїнів і нашу державу. Хочеться жити в мирній Україні.