Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Лідія Сергіївна Ситник

«Ми тиняємось, не хочеться так жити»

переглядів: 600

На початку війни, в 2014 році у нас тут ще було сяк-так. Але в 2015 році мій онук був поранений, через місяць від раку помер чоловік, і нам розбили будинок. Відтоді ми тиняємось.

Ми тиняємось, не хочеться так жити

Військові дії доводилося бачити. Біля мене не раз падали снаряди. Наш будинок зруйнований, від держави ми отримали шифер. Більше поки нічого не ремонтують. Я — пенсіонерка, опікун над двома дітьми, зараз не працюю, пенсія невелика. Дуже важко стало. А у нас був великий город, сад, усе було. Сад розстріляли, город теж запущений. Важкувато, та й вік...

Не дуже хочеться говорити, але не хочеться так жити. Дуже важко, тільки діти і тримають. Але стріляють щодня.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Луганське 2014 2015 2021 Текст Історії мирних пенсіонери 2014 2015 зруйновано або пошкоджено житло поранені психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я житло літні люди (60+) їжа розлука з близькими 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій