На початку війни, в 2014 році у нас тут ще було сяк-так. Але в 2015 році мій онук був поранений, через місяць від раку помер чоловік, і нам розбили будинок. Відтоді ми тиняємось.
Військові дії доводилося бачити. Біля мене не раз падали снаряди. Наш будинок зруйнований, від держави ми отримали шифер. Більше поки нічого не ремонтують. Я — пенсіонерка, опікун над двома дітьми, зараз не працюю, пенсія невелика. Дуже важко стало. А у нас був великий город, сад, усе було. Сад розстріляли, город теж запущений. Важкувато, та й вік...
Не дуже хочеться говорити, але не хочеться так жити. Дуже важко, тільки діти і тримають. Але стріляють щодня.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.