Переселенці з Херсону розповіли про перші дні окупації та про те, як виїжджали з міста на вільні території

Я був удома в Херсоні, коли мені подзвонили колеги десь після п'ятої ранку і спитали, що нам робити. А я кажу: «А хіба на роботу не йдемо?». І мені відповіли, що війна. Ось так я й дізнався про все.

Спочатку росіяни в Херсоні не контролювали ситуацію. Потім вони почали створювати якісь комендатури, поліцію, патрулювати. А спочатку стояли десь у центрі. Люди мітингували, а вони просто спостерігали. Потім уже поповзли чутки, що будуть переписувати населення. Подумали, що для мобілізації - щоб змусити нас воювати на їхньому боці.

Перші днів десять було дуже сутужно. Волонтери підтримували нас не з першого дня. Люди згуртувалися й допомагали продуктами. В перші дні ми купували залишки в магазинах. Потім волонтери почали возити продукти, знайомі чимось пригощали. З того, що нам давали, зайвим ми ділилися. 

Будинок наш вцілів, а в тестя з тещею був приліт у двір. Будинок цілий, а вікна та двері повибивало, шифер ударною хвилею пошкодило. І якраз дощі були - глиняна стеля впала. Ми їздили, накривали, ремонтували, законсервували на зиму.

Ми розуміли, що потрібно виїжджати. Виїхали наприкінці липня. На власному авто ми їхали вп’ятьох, ще й по максимуму машину завантажили. Я за кермом, а пасажири тримали на руках пакунки. У багажнику було два запасних колеса, бо не знали, чи шиномонтажки працюють. Каністри бензину, інструмент по мінімуму в дорогу – і це вже було пів багажника.

Їхали ми через Василівку, ночували там 6 ночей, потім виїхали. Літо, сонце пече, тіні немає, води теж. 

У першу ніч на полі, яке прилягає до заправки, стояли «Гради» й стріляли.

А ще на якийсь день звідти стріляла дуже гучно ще якась зброя. Я не військовий, не знаю, що це, ніколи не чув раніше. Усі були шоковані. А вдень серед поля танки стали, відстрілялися й поїхали. 

Моя думка така, що війна не закінчиться, поки ми не переможемо. А коли – не знаю. Хотілося б швидше, та головне – щоб найменші втрати були з нашого боку, а швидкість – то вже другорядне.