меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
До всіх історій
Ніна Леонідівна

«Ми з сусідами домовилися і купили труни»

переглядів: 68

Ніна Леонідівна переживає свою другу війну. Каже, зараз набагато страшніше, ніж тоді. На її хуторі залишилися чотири людини, і кожен взяв на себе зобов'язання потурбуватися про тих, хто піде назавжди.

До війни я проживала в Луганську. А тут, у Станиці, у нас була дача, так вона і залишилася дачею. Коли почалася війна, будинок в Луганську потрясло, він у нас старенький. Ми переїхали на дачу і залишилися жити тут. Частина речей, які могли, відвезли в кульках. Приїхали начебто, як біженці, але оскільки у нас було житло, ми не зверталися нікуди по допомогу.

Я практично не ходяча, але по городику ще пересуваюся на колінах, вирощую, що можу. Чоловік поки допомагає, ногами ще рухає, хоча у нього трофічна виразка. У нього ще проблеми неврологічного характеру.

Нас, коли тут сильно бомбили, чоловік сильно закричав, і ось з того часу кричить потихеньку. Нічого-нічого, а потім починає кричати. У лікарні ми стоїмо на обліку.

Ми були на дачі, коли почалося. Хто ж думав, що це буде так довго? А коли нам сусіди подзвонили і сказали, що наш будинок там потрусило гарненько, ми так і залишилися на дачі. Тільки їздили забирали деякі речі. Слава Богу, сусіди там доглядають.

Але додому хочеться, на могилку хочеться з'їздити до матері, до сина. А пройти такий шлях не можу. Ось якби не було цього переходу, щоб машиною можна було проїхати...

У той час, коли була війна і на хуторі залишилося чотири людини, ми все купили труни. Якщо щось трапиться, домовилися прямо в кінці городу закопати, один за одного потурбуватися.

Один день нас бомбили 22 години поспіль. Ми розуміли, снаряди рвалися навколо і близько. У мене навіть вікна повилітали всі. Ось цей страшний день і ніч хочеться забути, але щось таке ж страшне я пам'ятаю, коли мені було п'ять років. Теж була війна, і нас ховали під ліжко, в якусь яму, накривали подушками, перинами.

Я думала, що це вже ніколи не повториться, а виявляється, на старості років ще страшніше ...

Станиця Луганська 2014 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери 2014 переїзд зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли літні люди (60+)
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Facebook twitter
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій