Перший день повномасштабної війни Андрій пам’ятає до дрібниць. Мав бути звичайний дистанційний навчальний день. Але замість уроків — збір у селищній раді, формування списків охочих волонтерити. Андрій був серед перших. І невдовзі разом із другом почали розвозити хліб та ліки на велосипедах по селу. До ініціативи долучилися інші хлопці й дівчата. Люди несли медикаменти, допомагали чим могли. Це була громада в дії.

У Клавдієво-Тарасово окупаційні війська ночами заходили на околиці. Російський снайпер убив жінку на вулиці Вербній. Вона вийшла на двір зателефонувати — це вартувало їй життя.

Андрій не зупинився на волонтерстві в селі. Долучився до ініціативи «Міцні 300», яка підтримує поранених військових через адаптивні види спорту. Футбол на милицях, баскетбол на візках, стрільба з лука, волейбол сидячи, штовхання ядра — усе це не лише про фізичну реабілітацію, а й про відновлення сили духу. А ще — про зміну ставлення суспільства до ветеранів, які повертаються з фронту з пораненнями, але не менш гідні повноцінного життя.