Казьмірик Євген, 1Фаховий Коледж Звʼязку та Інформатизації

Вчитель, що надихнув на написання есе — Борик Ірина Дмитріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Коли почалася війна в Україні 24 лютого 2022 року, я навіть не міг уявити, як зміниться моє життя. Я прокинувся, як завжди, але за мить зрозумів, що все стало інакше. Було дуже страшно, і я не знав, що робити.

Перші дні були жахливими. Я з родиною намагався знайти безпечне місце. Щодня дивився новини, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Це викликало величезну тривогу, але водночас я хотів бути обізнаним.

Якось ми з друзями вирішили, що треба чимось зайнятися, щоб відволіктися. Ми почали грати в баскетбол. Цей спорт дозволив нам весело проводити час. Під час шкільних змагань я брав участь у турнірі. Наша команда грала з усією силою, і ми зайняли 4 місце. Це було дуже круто, і я по-справжньому гордився своїми товаришами.

Пізніше, коли стало трохи спокійніше, я повернувся до баскетболу. Ми багато часу проводили разом, граючи в улюблений спорт. Це допомагало нам підтримувати друг друга і розслабитися, незважаючи на все, що відбувалося навколо.

Я також почав більше читати. Книги стали для мене способом втечі від реальності. Читаючи, я дізнавався про історії інших людей, які пережили війну. Це надихало і показувало, що важливо залишатися добрими навіть у складні часи.

За ці 1000 днів війни я став зовсім іншою людиною.

Я навчився цінувати прості речі, дружбу і підтримку близьких. Ми разом долали всі труднощі. Я зрозумів, що життя — це не тільки важкі моменти, а й те, як ми можемо рости і сподіватися на краще майбутнє.