Я мешкаю з дружиною у Краматорську. Про повномасштабну війну ми дізналися з телевізора. На початку вторгнення були проблеми з ліками, я – астматик. Медикаменти діставав у лікарнях з гуманітарної допомоги. З їжею проблем не було, бо ми живемо у приватному будинку - були запаси з городу.

У 2014 році мене навіть забирали «днрівці» у підвал, звинуватили у тому, що я був навідником. Протримали там добу, допитували, не били. Хоча я знаю таких, хто туди потрапляв, і їх били. А мені пощастило.

Найприємніші моменти – це коли наші наступають або коли вибивають цих покидьків. Регулярно дивлюсь новини і саме це мені приносить радість.

Неприємних речей теж не бракує – проблеми зі світлом і водою. Але ми протримаємось, головне - щоб вистояли хлопці.

Краматорці, які виїхали на початку війни, повертаються. Мабуть, гроші закінчились.

Кажуть, що цей конфлікт буде тривати протягом 5-7 років, але ми сподіваємось, що найближчим часом війна закінчиться.

Дай Бог, щоб це все закінчилось, і наша Україна пішла в Європу. У жодному разі - не у російські злидні. Тільки до Європи, тоді хоч наші діти і внуки поживуть.