Молодший син, йому 10, в нього сліз не було, а старшій доньці 17 – вона тремтіла, некерований тік в нозі досі. "Усі розуміли, що залишатися не можна, але як виходити без машини? Коли сидиш під вогнем, двора вже нема, палають будинки. Ми просто не мали ніякої можливості рухатися до центру. Це була дорога смерті", – каже жителька Маріуполя Тамара.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: