Історії, які ви нам довірили
Коли стріляли, жили в підвалі. До мене з Горлівки приїхала племінниця із сином, вони практично вмирали з голоду. Ми виживали разом. Стріляли довго, але коли стало трохи тихіше, ми почали упорядковувати будинок.
У мене є чоловік і двоє дітей. Ми приїхали до доньки, у неї трикімнатна квартира, своя сім’я.
Нас узяв такий жах, коли впав літак... Він кружляв, і в нього влучили. Це було на самому початку.
Постійно хвилююся за дітей. Хочеться, щоб вони виїхали звідси. Страшно, що тут усе побите та руйнується.
Зі мною працювали психологи. Вони говорили, що ми звикнемо до цього, але це неправда. До війни неможливо звикнути. Ми відчули її на собі, і це дуже страшно.
Ми отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова й організації «Карітас». Організація «Людина в біді» допомогла нам зробити дах. Нам дали брезент на літню кухню, а в будинку повністю замінили шифер. Спасибі всім велике.
Мрію, щоби закінчилася війна. Це моя єдина мрія.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
