«Ми рік із підвалів не вилазили»

Війна почалася несподівано. Нічого не розумієш, нічого не знаєш... Я проживала на вулиці Скелевої, це зараз лінія розмежування, самий пік.

Ранок, світанок, морок ще на вулиці був. І тут почалися жорстокі обстріли, важке щось. Лягало на вулиці поруч, на полях. Був шок, звичайно, ніхто нічого не розумів. Техніка тут до цього ніколи не стояла, нічого такого ми не бачили. Тобто знали, чули десь там, але як би поняття не мали. Про війну чули тільки по телевізору від дідусів, від бабусь. А коли ця криза почалася – звісно, шок. Паніка, не зрозуміло, що робити, куди бігти.

Плюс ще, може, сіли б у машину та й виїхали світ за очі, а так повний двір ще господарства на той час був. Тато, зараз уже покійний, сказав: «Я не буду будинок, землю свою залишати».

Я тут із ними по сусідству жила. Ну, і рік – це точно, ми з підвалів не вилазили. Світла не було, під обстрілами бігали. У нас господарство, його треба було напувати, годувати, а світла не було. У дворі води літр набрати неможливо. На річку бігали, набирали у відра воду. Відчули це не те що своїми очима, а своєю шкірою, напевно...

Із сусідами, як тільки затишшя, обстріли закінчувалися, вискакували на дорогу, робили перекличку. Тому що по вулиці й на будинки лягали снаряди, у нас тут були руйнування, будинки під нуль, одні фундаменти залишалися. Раптом десь когось присипало – може, треба піти допомогти. Під час затишшя військові теж ходили, цікавилися, чи все в порядку.

Перший рік був найважчий і незрозумілий для всіх. 2014-2015 роки просто жах був, страх.

Ми [знаходимося] недалеко від великого селища Миронівський, це найближча цивілізація, де магазини і так далі. Продукти тоді були не скрізь. Розбирали чай, цукор, хліб, масло, крупи – це в магазині зміталося все зразу. Постачання продуктів було дуже рідкісне, напевно, нас врятувало те, що в нас було господарство. Була консервація, запаси. Ну, і плюс корови – це і молоко, і сметана.

Єдине, ми без світла були. На психіку це дуже недобре [впливало]. У нас тато чотири роки тому помер. Ніколи ні в кого в роду онкології не було, а в тата виявилася онкологія. У мами – сердечко, хвороби, суглоби на сильних переживаннях, на нервах. Це коли просиділи в підвалі, вогкість, через це. У мене теж сердечко, сивина... На нервову систему дало [вплинуло] дуже навіть.