Я з Василівського району. Ми в перші дні потрапили під окупацію. Перший день війни почався з того, що летіли літаки і йшла техніка російська. В перший день уже нічого не стало в магазинах. А потім почали з’являтися деякі продукти і трошки легше стало. Але ціни були дуже високі, ми не могли собі дозволити все. Була проблема з ліками. Тяжкий був час. Жити в окупації дуже важко – і морально, і фізично.

В окупації ми були вісім місяців, і тільки потім змогли виїхати. Ми залишили все, що в нас було. Взяли тільки документи і виїхали.

Ми стояли вісім годин на блокпості, проходили декілька пунктів перевірки. Слава Богу, у нас не забрали документи. Ми виїхали за добу. Дорога була важка, ми ще й потрапили під обстріли, але нам вдалося виїхати. 

Зараз ми в Запоріжжі чекаємо на перемогу. Ми покинули все. У нас була робота, був дім, а зараз немає нічого. І питання стосовно кінця війни для нас дуже болюче. Ми віримо, що війна закінчиться якомога скоріше, і сподіваємося на спокій.