Війна принесла горе біль і смуток у наше життя, вона повністю зруйнувала наше щасливе життя «до»... Кожна мама завжди боїться за життя своєї дитини, але я боялася, що побачу смерть своєї дитини під цими обстрілами і подумки вже шукала спосіб позбавити себе життя, щоб не жити без неї. На жаль, та катастрофа, з якою зіткнулися ми у Маріуполі була найстрашнішою і найжорстокішою, яку бачили люди з 24.02.2022. Є жетони на автомийку які я берегла ще до війни, щоб вимити нову машину, але війна разом із моїм містом забрала і ту саму нову машину, яку ми ще жодного разу так і не помили... Міста немає, машини немає, нічого немає… А жетони бережу як згадку про минуле життя. Коли ми виходили із підвалу в березні 2022 року, доньці довелося бачити купу трупів на вулицях міста, а під час нашої тридцятишестигодинної дороги до Запоріжжя, нас ледь не відправили на Крим. А потім наостанок ми потрапили під мінометний обстріл і дивом вибралися звідти живими.