Вже деякий час родина Ольги живе у Запоріжжі. Але після обстрілів Гуляйполя вони й досі бояться грому.

Ми з Гуляйполя. Сім’я моя – я, чоловік і дитина.  Жили там, працювали.

24 лютого дитина моя збиралася до школи. Я пішла на роботу. У нас війна не відразу почалася. До нас дійшли десь другого березня. Ми думали, що вони просто пройдуть і все, але Гуляйполе досі тримає оборону.

Коли не стало світла і води, ми вирішили виїхати. Їжа ще була, тому що працювали гуманітарні штаби, але вже важко було. Найскладнішим особисто для мене було те, що я виїжджала спочатку без чоловіка. Але потім він також виїхав. У дорозі проблем не було.

Найбільше шокувало, коли стріляли. Ми не знали, звідки й куди прилетить. Таке не забувається. Ми до сьогодні боїмося грому.

Зараз ми в Запоріжжі. Після переїзду важко було житло шукати. На щастя, знайшли житло, з роботою також усе гаразд. Мене просто перевели в Запоріжжя у відділення, надали робоче місце. Більш-менш усе налагодилося.

На мою думку, війна закінчиться тільки нашою перемогою. І ми чекаємо, що це станеться найближчим часом. Щодня прокидаюся і дивлюся новини – можливо, вже кінець війні.