До війни ми жили, працювали, виховували дітей. А як почалася війна, ми виїхали.
В перший день війни почули, що з Харкова почали обстріл, побачили сяйво в небі. Від нас за 30 кілометрів - Золочів, там вже були бойові дії.
Найскладнішим було, що діти почали боятися літаків. Не виходили у двір, сиділи тільки в хаті і підвалі.
Як було дуже важко, чоловік пішов захищати батьківщину. І ми з дітьми поїхали до родичів. Нам дали житло, і ми тут зараз проживаємо. Діти вчаться онлайн через телефон. Вдома залишилася мама.
Хочеться аби швидше. Може, в березні все налагодиться, а там хто його знає, на все воля Божа.
