Бондар Анна

9 клас, Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів села Безбородьки Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області
Вчителька, що надихнула на написання – Нужна Тетяна Петрівна

Моя Україна майбутнього

У кожного з нас одна-єдина Батьківщина. Особисто у мене – це Україна, і я ні хвилини про це не шкодую. Адже я народилася і живу у найкращій країні на Землі6 із зеленими лісами і гаями, блакитними ріками й озерами, щедрими полями і садами. Український поет Микола Черневський писав:

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їй своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

На долю нашого народу випало багато випробувань. Було все: війна, Голодомор і геноцид, терор та інші жахи тоталітаризму… І зараз знову війна…

Сьогодні над нашою ненькою Україною закружляють темні хмари лихоліття. Гнів, розпач, страх, розчарування заполонили душу кожного.

Щодня, як сонечко заглядає у вікно, на душі у мене стає спокійніше, з’являється надія на перемогу. Виходжу на вулицю й очищую свої думки, слухаю музику чудових українських виконавців. Проте, незважаючи на сьогоднішні події, ми не зламалися. Гордість, свободу на волю до життя ніколи не зможе відібрати у нас ні один ворог, що прийде на нашу землю.

Я думаю, що домогтися миру важко, але ще важче зберегти його. Але, як кажуть: «Поганий мир краще, ніж добра війна». І я цілком згодна з цими словами. Адже мир – це невід’ємна частина повноцінного розвитку людини. Найвищу його цінність, яка є запорукою щасливого життя, сьогодні відчула кожна українська родина. Він вносить гармонію в життя людей, у взаємини між ними. Саме в стані миру людина може повністю розкритися, розвинути свої здібності, навички.

Якби мене запитали: «Що для тебе означає мир сьогодні?», Я б відповіла: «Мир – це коли в тебе немає страху за життя своїх рідних, це коли земля не здригається від бомб та ракет, це відсутність повітряних тривог, це спокійні ночі дорослих та дітей і сльози лише від радості».

Часто, дивлячись телепередачі, ми чуємо питання: «Якою ви бачите майбутню Україну?» Я вважаю, що наразі складно говорити про тонкощі майбутнього політичного устрою. Для мене і, на мою думку, для кожного сьогодні найголовніше – це виграти війну. Однак іноді дуже хочеться зазирнути у своє майбутнє, у майбутнє своєї країни. Але поки що вмілі людські руки та могутній розум не змогли створити машину часу. Та у кожної людини є фантазія і уява. Українська поетеса Леся Українка писала: «Фантазіє! Ти, сило чарівна…» То ж і я, користуючись цією чарівною силою, спробую перенестись у майбутнє та уявити собі, якою буде майбутня Україна.

Свою майбутню країну я бачу розвиненою, могутньою, на яку рівняються інші країни, незалежною від олігархів та корупції, з достойними заробітними платами та пенсіями, без війни, з цілісною територією. Наші чоловіки вже не одягають військову форму, жінки не втрачають коханих, а діти не запитують у матусь: «Мамо, а коли тато повернеться?»

Я думаю про це, а сльози засліплюють мої очі.

На мою думку, таке майбутнє цілком реальне, тому що воно знаходиться в наших руках. Тому ми, молоде покоління, повинні обов’язково подбати про те, щоб плодючі землі нашої Батьківщини давали добрий врожай, у промисловості працювало найсучасніше обладнання, щоб українські вчені робили неймовірні відкриття, щоб наша освіта стала найкращою у світі, а Україною керували небайдужі до свого народу мудрі люди, від яких чули б не лише красиві розповіді, а й бачили реальні дії.

Я часто замислююся над тим, що я буду робити, коли закінчиться війна. Мабуть, перше, що я зроблю, це відсвяткую нашу Перемогу разом з Україною. А в майбутньому я мрію стати тією людиною, яка буде всім, чим зможе, допомагати своїй країні.

Я вірю: ми обов’язково відбудуємо і зміцнимо нашу країну, а наше життя, життя наших нащадків, буде схоже на світлий, легкий вірш Лесі Українки:

Вільні співи, гучні, голосні

В ріднім краї я чути бажаю…