Сливка Роман

9 клас, Селищанський ліцей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області

Вчителька, що надихнула на написання – Сливка Надія Миколаївна

Чому бути українцем – це моя суперсила?

Чи може нація українців вважатися суперсильною? Чи відчуваємо ми, молоде покоління, свою непереможність? Це питання наразі є доволі актуальним. Наші вороги, напевно, не знають добре історії, бо вивчають її тільки у зміненому вигляді.

А я б хотів нагадати, що українці - це той народ, що зупинив свого часу монголо-татар.

Військо орди наводило страх і відчай на країни Азії та Східної Європи. І тільки Київська Русь змогла стати щитом захисту від страшної руйнівної сили.

Українці - це сильні, непереможні козаки: Морозенко, Сірко, Хмельницький. Прості хлопці, тікаючи на Хортицю, ставали на захист кордонів держави. Саме вони виборювали крок за кроком нашу державність, мову, віру. Козаків поважали та боялися всі внутрішні і зовнішні вороги України.

Українці - це могутні воїни слова: геніальний Шевченко, ерудований Франко, незламна Леся Українка, це Стус, прізвище якого та інших дисидентів наводило жах на радянську систему навіть після арештів, тортур, смерті…

Українці - це співучий народ, що народив Квітку Цісик, Ніну Матвієнко, Назарія Яремчука, Володимира Івасюка. Це нація, яка тричі перемагала на конкурсі Євробачення із піснями, що розкривають історію України, особливості фольклору та техніку його виконання. Подумати тільки , європейці запалювали під «Дикі танці» Руслани, проникалися болем кримських татар під «1944» Джамали, носили рожеві шапки після «Стефанії» KALUSH!

І нарешті, українці - це та нація, що не скорилася «другій армії світу» за три дні! Бо як можна перемогти Привида Києва, Дмитра Коцюбайла, Олександра Мацієвського і сотні невідомих титанів незламної України, що стали , не роздумуючи , на захист Батьківщини. Їхнє небесне військо допомагає нам з висоти виборювати свою незалежність. Це сотні тисяч воїнів, що своєю мужністю, незламністю щосекунди наближають нашу перемогу. Наразі в Україні діють два фронти: воєнний і цивільний. Обидва несуть свою вахту. Ми, цивільні, волонтерською роботою щодня допомагаємо нашим воїнам. Учні нашого ліцею постійно плетуть маскувальні сітки, проводять ярмарки для фінансової підтримки війська, випікають печиво, виготовляють тушонку, передають на фронт одяг для військових. У багатьох учнів батьки, брати стали до лав Збройних Сил України. Ми пишаємося Іваном Пішаком, Олександром Покатіловим, Василем Ткачем, Іваном Кіріяком, Василем Гуцулом і ще багатьма жителями сіл Селище та Братанівка, що воюють проти нападу агресора. На жаль, наші учні Євген Ткачищен та Любомир Лєкарь втратили своїх батьків. Чи опустилися наші руки? Ні! Такі втрати викликають тільки ще більшу ненависть, лють, відчуття непереможності. Ми повинні перемогти! Ми стоїмо за правду!

А ворогам хочеться сказати одне: «Втікайте! Втікайте, поки маєте таку можливість. Бо нація українців- непереможна. Століттями ми боролися проти неправди. Нас принужували, закріпаччували, арештовували, розстрілювали. А ми знову відроджувалися, мов той фенікс з попелу, і тоді лилися ріки крові ворогів України нашими родючими чорноземами, нашими непрохідними лісами і болотами, розчинялися у наших озерах і ріках. Ми обов’язково переможемо! Але ваш народ буде проклятий! Століттями ваші діти, онуки і правнуки будуть спокутувати провину. Подумайте добре, чи варто йти війною проти народу, у чиїх венах тече кров волі, народу, що на генетичному рівні ненавидить ворога, народу , що віднині відомий у всьому світі своєю незламністю?»

Я пишаюся тим, що народився у найкращій країні світу- Україні! Перемога буде за нами ! За нами правда і за нами Бог! Слава Україні! Героям слава!