Я з міста Сватове Луганської області. У мене є чоловік і чотирнадцятирічна дитина. У квітні ми виїхали в Запорізьку область, а батьки залишилися. Підтримуємо з ними зв’язок. Газ і світло у них є. Чують, як літають снаряди, але поряд прильотів не було. Сестра живе в росії, ми спілкуємося з нею.

24 лютого ми прокинулися від вибухів. Одразу зібрали речі. У наступні дні сиділи в підвалі. Коли в місто зайшли окупанти, ми вийшли на мітинг, але безрезультатно, бо нічого не могли зробити проти військових з автоматами та їхньої техніки.

Ми три місяці провели в окупації, а потім три дні звідти виїжджали. Їхали під обстрілами, переходили дамбу.

Дитина боялася, але зараз уже все добре, з нею працювали психологи. Вона адаптувалася на новому місці, відвідує різні майстер-класи.

Мрію, щоб швидше закінчилася війна. Дуже хочеться додому.