Мигловець Вероніка, учениця 10 класу Сновидовицького ліцею Рокитнівської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кухновець Галина Миколаївна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

Вся моя сім'я - українці. Всі вони народились тут, всі мої предки народились тут і всі нащадки, я сподіваюсь, не залишать рідної землі. Я пишаюсь тим, що я українка, хоча так було не завжди. В дитинстві досліджуючи світ за допомогою телевізора, книг та газет я багато дізнавалась про інші народи та захоплювалась ними. О звичайно, скільки ж цікавих постатей було і є за кордоном. Письменники, дослідники, знаменитості - всі вони притягували мій погляд та увагу.

Все ж я була лише дитиною, яку цікавило все незвичайне та яскраве, тому чи не було б мені нудно читати складні та "дорослі", книги про історію України? Звичайно ж. було. Я вважала свою країну нецікавою, незважаючи навіть на те, що моя мама була вчителькою історії.

Проте я підросла, пішла до школи. І саме тоді стався переломний момент. Дізнавшись, якою насправді цікавою та незвичайною є наша історія, я зовсім змінила свою думку. Тепер, пишаючись своєю нацією, я вважаю, що бути українкою - моя суперсила. Я знаю багато відомих постатей, що прославили Україну на ввесь світ. Ще в давнину були люди, що показували велич нашого народу.

Розумні, талановиті, волелюбні та нескорені - так українців описували люди з різних куточків світу.

Воно й не дивно, адже в різні проміжки часу завжди знаходились генії, здатні привернути увагу. Першим таким періодом було існування Русі-України - часу мудрих князів, талановитих полководців та сильних людей, що прославили нашу країну. Потім - доба козацтва (мій улюблений період в історії). Слава про наших запорожців лунала далеко по світу: їх поважали та боялись, ними захоплювалися. Ніхто не хотів бути їх ворогом. Та це й не дивно.

Гнучкий розум, неперевершені стратегії, безстрашність, та блискуча командна робота - прямі асоціації, що виникають при згадці про цих легендарних воїнів. Співпраця з ними була запорукою перемоги, тому й не дивно, що за всю історію їх існування, до них стільки разів звертались за підтримкою.

Далі - письменники. Надзвичайно талановиті люди, найяскравішим представником яких є Тарас Григорович Шевченко. Всьому світу відоме це ім'я: сотні пам'ятників, тисячі примірників його творів та незліченна кількість згадок про геніального українського митця.

А скільки ж винаходів та відкриттів було зроблено на нашій землі, нашими людьми.

У 21 столітті про Україну геть забули. Проте один день, сталося те, що змусило об'єктиви всіх камер повернутися в нашому напрямку. Жахлива новина, прокотилась світом мов лавина: "Росія почала збройний наступ на Україну!". Напевно, ніхто і ніколи не очікував такого повороту подій, тож усе могло скінчитись плачевно.

Проте українці - сильний народ! Ми не тільки не здались, а й дали гідну відсіч ворогам, показуючи всьому світу свою силу.

Зараз на сході ЗСУ боронять наш спокій. Я, моя сім'я та інші люди, розуміємо, що завдячуємо цим людям своїм спокоєм та мирним небом над головою. Я, моя сім'я, завдячуємо цим людям своєю безпекою. Це розуміння розпалює всередині бажання хоча б чимось допомогти нашим захисником. Кожен день ми молимось за їх безпеку, беремо участь у різних зборах, намагаючись забезпечити всім необхідним для перебування в жорстоких умовах фронту.

Ми робимо все, на що спроможні аби допомогти. І я щиро сподіваюсь невдовзі побачити на телебаченні омріяну новину: "Війна скінчилася!"

Я знаю, я впевнена, що скоро цей день настане, а до того... А до того, мої молитви будуть кожного вечора відлітати в небо, просячи в бога кожен раз одне й те саме: щоб був мир в Україні!