Кунецька Марія, 8 клас, Миколаївська гімназія №14 імені Героя Радянського Союзу Пшеніцина Г.О. Миколаївської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Лихіна Анастасія Олегівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Українці обрали бути незалежними, бо ми є нащадками багатьох поколінь, які мріяли про вільну державу. Вони здобували волю своїм потом і кров’ю. Ці мужні сини своєї Батьківщини були ладні віддати життя за Україну, тільки б зробити її вільною, щасливою та незалежною. Проголошення незалежності стало ключовим моментом в історії України, коли народ обрав шлях самостійної держави з власною культурою, мовою, традиціями та політичною системою.

Протягом багатьох років українці неодноразово демонстрували свою рішучість у захисті свободи та незалежності, зокрема під час Революції Гідності та у війні з Росією.

Для мене край, де я вперше почула мамин голос, де милувалась чарівною природою, є найсвятішим та найдорожчим. Ми пишаємось тим, що наша Батьківщина, маючи таку славетну та трагічну історію, ніколи не поневолювала інші народи, а завжди захищала свої землі від жорстоких загарбників.

Кожен, хто вважає себе патріотом, повинен боротись за Батьківщину, відстоювати її честь, свободу, культурні та матеріальні надбання, кожен клаптик рідної землі.

У всіх нас є своя мала батьківщина. Це сад, де так приємно посидіти з родиною у тіні від вишні; це твоя школа, яка дає тобі знання; це куточок лісу, де кожна стежинка рідна. Із таких чудових місць і складається наша спільна Батьківщина – Україна. Зараз, у часи страшної війни, у кожного є свій фронт, і кожен може зробити свій внесок у перемогу. Хтось тримає оборону на передовій, інші допомагають волонтерам, підтримують економіку, займаються інформаційною боротьбою чи просто допомагають сусідам чи близьким. Єдність і спільні зусилля – це те, що робить нас сильнішими.

Кожен школяр може зробити свій внесок у перемогу України та якнайшвидшого настання миру, навіть якщо це здається маленькою справою.

Я, наприклад, стараюсь гарно вчитися. Адже освіта – це ключ до відновлення країни. Вона допоможе мені в майбутньому брати участь у відбудові нашої держави,  її підтримці та розвитку. Також я намагаюсь допомагати військовим: разом із батьками та однокласниками долучаємось до різноманітних ініціатив із збору коштів, пишемо листи, виготовляємо обереги та збираємо посилки зі смаколиками для наших захисників. Особливу увагу приділяю підтримці та турботі про себе та людей, які мене оточують, адже психологічна допомога зараз дуже важлива.

Хоча іноді руки просто опускаються… Коли, прокинувшись від вибухів, ти відчуваєш паніку, страх, розгубленість і тривогу, яка просто розриває тебе зсередини палючим вогнем.

Такі моменти вибивають ґрунт з-під ніг, порушують відчуття безпеки та спокою. Тоді спрацьовують інстинкти: з’являється непереборне бажання захистити себе і близьких. Ти збираєш себе докупи і намагаєшся швидко оцінити ситуацію. В голові немов іскри літають безліч питань. Де знаходиться укриття? Яка ситуація за вікном? Чи варто діяти негайно? Поряд із непереборним фізичним страхом виникає відчуття безпорадності або гніву через тривале та безглузде насильство, особливо коли війна руйнує наше звичне життя.

Саме тоді, коли настають важкі хвилини, ми просто змушені зібрати волю в кулак і йти вперед, всупереч труднощам. Українці завжди вирізнялися своєю стійкістю та непохитністю.

І ось побачивши таке завітне повідомлення в телеграмі – «Пісять і спать» – ти починаєш усвідомлювати, що попри все ми повинні зберегти спокій та стійкість.  Ми не маємо права здаватися. І кожна наша справа допоможе захистити те, що нам так дороге –  наше майбутнє.  Кожен українець мріє знову відчути спокій та побачити мирне небо. Після трьох років жахливої війни всі ми розуміємо: мир – найголовніша цінність. Мир – це не лише відсутність бойових дій, а й гармонія, добробут, можливість жити в безпеці та розвиватися. Мир є фундаментом для процвітання людства.

Тільки у спокійній атмосфері можна будувати економіку, створювати нові технології, вдосконалювати освіту та науку.

Російсько-українська війна не є першою в історії. З давніх-давен люди відвойовували один у одного землі, майно, бо хотіли створити на певній території свою державу. Але ця війна не заради пристосування до життя, а задля того, щоб вбити, випустити свою злість та збагатитися. Протягом повномасштабного вторгнення Росія неодноразово здійснювала ракетні удари по цивільних об’єктах: житлових будинках, лікарнях, школах, торгових центрах, енергетичній інфраструктурі. Ці атаки мають на меті залякати населення, зруйнувати моральний дух українців і посіяти хаос. Також окупанти викрадають людей, катують, страчують та залякують населення.

Масові вбивства мирних мешканців під час окупації українських територій (як у Бучі чи Ізюмі) також є жахливими прикладами цього терору.

Ми вже довели, що готові до самопожертви, і здатні досягати успіху. Наш народний дух та історичну пам’ять не змогли знищити ні в’язниці, ні катування, ні заслання. Розірвавши вікові пута неволі, витримавши штучні голодомори, катівні Сибіру, Україна вийшла на шлях оновлення. Ми прокинулись нарешті від довгого сну, розрівняли спину, випросталися на повний зріст і на весь світ заявили, що ми таки є народом! Мир важливий не лише на рівні держав, а й у серцях кожної людини.

Взаємоповага, доброзичливість, розуміння один одного – це ті якості, які допомагають уникати конфліктів та жити в гармонії. Якщо люди навчаться вирішувати суперечки словами, а не агресією, світ стане набагато кращим.

Над нашими головами завжди майорітиме синьо-жовтий стяг як символ нашої свободи. Незалежності та боротьби; а над просторами нашої країни завжди лунатиме державний гімн як голос нашої нації, що лунає на весь світ, нагадуючи про незламність українського духу. Ми вистояли перед багатьма викликами, і зараз продовжуємо боротися за своє майбутнє, за кожен метр нашої землі, за свободу, мир і право жити у вільній країні.