Бритвенко Дар'я, 11 клас, Пришибський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання — Линник Любов Григоріївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Кожен рік, з початку війни , разом з вчителем української мови та зарубіжної літератури – Линник Любов’ю Григоріївною, ми пишемо твори на конкурс (,,Війна за Свій шлях’’, ,,Війна. Моя історія’’). У цьому навчальному році запропоновано есе ,,1000 днів війни. Мій шлях’’ В попередніх творах писали про перші хвилини та дні, пережиті від почутих вибухів, та побаченого. Страшні картини жахів і смертей. Понівечені людські долі. Все це відбувалося на очах мирних жителів та нас, дітей, у нашому чудовому, красивому селі Пришиб, з його чарівною природою. А розташована наша Батьківщина на березі річки, однієї із трьох приток Сіверського Дінця – Крайній Балаклійці. Ми згадували, що назва – Пришиб – походить від татарського слова ,,крутий поворот річки’’. Ми знали про стрімкий визвольний похід наших воїнів 6 вересня 2022 року. Поверталися в село з надією на мирне життя. Але, як виявилося, ВІЙНА ХХІ СТОЛІТТЯ – ЦЕ АГОНІЯ, яку не можна побороти. Крилатими і балістичними ракетами обстрілюють наш край, мою кохану Балаклійщину.

Сьогодні я хочу розповісти про ліси нашого краю, які теж, як і люди, відчувають біль і страждають. Хоча ми проживаємо на звільненій території, в цьому році, через засушливий клімат(а в нас 5 місяців не було дощу), від попадання в лісові насадження ракет, вигоріли наші ,,зелені легені’’

Балаклійські ліси – ви прослались від краю до краю,

Балаклійські ліси як зелена поема лягли.

До цієї краси я душею щораз припадаю,

Щоб піднятись у небо мої думи і мрії могли.

Під вітрами стояли, вас дощі полоскали краплисті,

А зимою вдягали іскристу корону снігів.

Тут життя і надія, минуще й врочисте,

Тут і я із роками увесь як і ви , посивів.

Балаклійські ліси, вас плекали натруджені руки,

Балаклійські ліси – ви тривоги приспали мої.

Я вертаюсь до вас у годину німої розлуки,

Я вертаюсь до вас назавжди, мої рідні краї.

Цей прекрасний вірш написав про наші ліси талановитий поет і письменник Леонід Тома.

І справді, як можна не закохатися в таку красу! І це неповторна перлина мого краю, моєї Балаклійщини, успадкована нами від предків, овіяна славою звитяжних подвигів народних месників. Я горджуся тим, що народилася і виросла в селі Пришиб, тому що це колишній маєток родини Данилевських Г.П.Данилевський проживав тут, і поховання його теж в нашому селі. А ось його прадід проводив заліснення сипучих пісків і зупинив їх на голубому кордоні Сіверського Дінця.

В цьому році наші ліси вигоріли. Війна перетворила на попелище те, що примножувалось тисячоліттями.

Хто дасть мені відповідь на питання: де і скільки в дорослих береться ненависті, люті, злоби та озлобленості, щоб так безжально знищувати свій край? Я разом з татом і мамою їздили часто в ліс – збирали калину, глід, шипшину. Купалися у водах Сіверського Дінця. Я зараз навчаюся в 11 класі Пришибського ліцею. Дайте відповідь: коли, мої батьки і я зможемо насолоджуватися цією красою, влітку входити в річку і не боятися, що там нерозірваний вибуховий пристрій??? Хто відповість? Дайте відповідь: коли у наших лісах ми почуємо чубату синицю, дрозда – горобинника, дрозда – омелюха, зяблика, лісового щеврика, іволги, вівсянки, горлиці… Це пташки мого краю. Дайте відповідь: коли ми з друзями зможемо, сидячі на березі річки, ловити плітку, краснопірку, сазана, карася, ляща, окуня, йоржа? Як ми це робили до війни?

Адже ми такі молоді.

Ми хочемо продовжувати навчання, працювати, кохати. Життя – таке коротке.

Тому я часто замислююсь над питанням: ,,Для чого людина приходить у цей світ?’’А ‘це, напевно, щоб бути корисним, мати щиру і красиву душу, бути високоморальною людиною. А це, перш за все, - чисті думки, прагнення, вчинки і совість. Це і глибока повага до людей, до рідної землі з її славетною історією. Це і вміння гаряче відгукнутися на чужий біль, прагнення допомогти, захистити будь-кого: чи то пташку, чи сиву людину, рідну матусю чи незнайомця. Це і захоплення красою природи, і бажання самому створювати прекрасне. Тому, звертаюсь до Вас, ДОРОСЛІ. ЗУПИНІТЬ ВІЙНУ! ПАМ’ЯТАЙТЕ! Ми народжуємося з любові, приходимо в цей світ із любов’ю. Саме вона тримає світ, саме їй поклоняємось, творячи молитву до Всевишнього.

Будьте відповідальними за свою велику місію: зберегти цей світ у любові від руйнації заради величі людини, а величною стає людина в каятті й бажанні створити щось добре для інших.