«Я йшла на роботу і мені зателефонував брат і сказав, що почалася війна і вже Харків розносять», - згадує Юлія Божко. Каже, що була шокована від таких новин, адже до останнього не вірила, що таке можливе. До війни жінка працювала кухарем у ресторані, і коли почалися бойові дії, всі ресторани закрилися і вона залишилася без роботи. Перший тиждень, вона з мамою та своїми дітьми спали одягненими, щоб як тільки пролунає тривога, то одразу можна було йти до підвалу. Щойно розпочалася війна, то дружина її брата з дітьми виїхала до Німеччини до друзів і кликала Юлію до себе. Вона не хотіла залишати свій побут і не хотіла нічого змінювати, але коли ракети почали прилітати до Запоріжжя, то вона побоялася, що там буде другий Маріуполь і вирішила також виїхати за кордон. Дорога була дуже важка і тривала три дні, але жінка каже, що із задоволенням витримає ще таку дорогу, коли закінчиться війна і доведеться повертатися додому.